Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.02.2024 року у справі №615/1231/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 615/1231/22

провадження № 51- 4771 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківськогоапеляційного суду від 04 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221050000151, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3 і 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Коломацького районного суду Харківської області від 15 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначено йому покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці; за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та скасування накладеного арешту.

За вироком суду 23 січня 2022 року приблизно о 23:00 год ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через неогороджену парканом частину подвір`я зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_9 на суму 716,67 грн, чим спричинив йому матеріальну шкоду на вказану суму.

05 серпня 2022 року приблизно о 22:00 год ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник у салон автомобіля «ВАЗ-2103», д. н. з. НОМЕР_1 шляхом відчинення підібраним власноруч ключем водійських дверей, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_10 на суму 6123,33 грн, чим спричинив їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 05 серпня 2022 року приблизно о 22:00 год ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу буд № 3 на вул. Весняній у м. Валки Богодухівського району Харківської області, діючи повторно, відчинивши підібраним ключем водійські двері автомобіля «ВАЗ-2103», д. н. з. НОМЕР_1 , проник до його салону, звідки таємно викрав належну ОСОБА_10 пластикову платіжну карту «Картка для виплат» АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_2 , яка відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657XII і примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, після чого розпорядився викраденим документом на власний розсуд.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_6 залишені без задоволення, а вирок Коломацького районного суду Харківської області від 15 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд неправильно погодився з місцевим судом в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК України (епізод від 23 січня 2022 року). Стверджує, що апеляційний суд не звернув увагу на доводи сторони обвинувачення про те, що згідно з протоколом огляду місця події від 27 січня 2022 року господарство потерпілого ОСОБА_9 було частково огороджене цегляним парканом і частково не огороджене з боку городу. Вважає, що ОСОБА_8 незаконно проникнув на територію домоволодіння, яка мала огорожу, а тому його дії треба кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КК України.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_8 вказує про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просить таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Захисник ОСОБА_6 у письмових запереченнях зазначає, що касаційна скарга прокурора в частині скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу.

Захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримав частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги прокурора ОСОБА_7 вбачається, що висновки судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, кваліфікації його дій та призначене за цими статями покарання не оспорюються, а тому не переглядаються.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор ОСОБА_7 не погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_8 за ч. 1 ст.185 КК України, при цьому не оспорює встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, а вказує на те, що місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, неправильно виключив кваліфікуючу ознаку крадіжки - проникнення у сховище.

Однак ці доводи касаційної скарги прокурора суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно висновку, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (провадження № 51-2436кмо18), огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів, сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, визнав ОСОБА_8 винуватим за ч. 1 ст. 185 КК України. Ці висновки місцевим судом зроблені на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Такими доказами, зокрема, є: показання засудженого ОСОБА_8 , який не заперечував своєї вини у вчиненні крадіжки велосипеда «Україна» та пояснював, що взимку 2022 року через неогороджену парканом частину домоволодіння АДРЕСА_2 зайшов на її територію, звідки таємно викрав велосипед, який лежав на землі біля сараю; показання потерпілого ОСОБА_9 ; показання свідка ОСОБА_11 .

Разом з тим у матеріалах цього провадження відсутні докази, які б могли бути оцінені судами в частині, що стосується розміщення, вигляду огорожі, встановлення того, яким чином засуджений пройшов на ту частину домоволодіння, звідки викрав велосипед.

Виходячи із цих обставин, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК України призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати його м`яким, як про це зазначає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404 405 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в тому числі за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, ретельно перевірив та проаналізував наведені в ній доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином вмотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківськогоапеляційного суду від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3